| Юрій | Дата: Вівторок, 09.10.2012, 21:50 | Повідомлення # 1 |
 Гетьман
Група: Гетьман
Повідомлень: 87
Статус: Offline
| ГОСПОДАРСТВО ДЕРЖАВ МЕСОПОТАМІЇ (ВАВИЛОН, АССИРІЯ)
Межиріччя (Месопотамія) - один з найдавніших осередків землеробства на планеті (ХІ-VІІ тис. до н.е., коли почався перехід від кочового до осілого способу життя).З двох географічних зон – Північна (Верхня) й Південна (Нижня) Месопотамія – Південна (Вавилоні) була найбільш урбанізованою. Основу тогочасного економічного розвитку Півдня Месопотамії становило іригаційне землеробство. Вирощували у ХІ-VІІІ тис. до н.е. ячмінь, пшеницю, просо, горох, боби, гірчицю, лікарські рослини, культивували фінікову пальму . Для населення Месопотамії пальма була “деревом життя, бо з неї виробляли близько 360 видів різноманітної продукції. Для підвищення врожайності використовували штучне запилення.. Вирощували також яблуні, гранатове дерево, згодом – виноград. За зрубування дерева в чужому садку було встановлено штраф – півміни срібла (252 г). Основною технічною культурою був кунжут (сезам), з нього виготовляли олію.
Здавна в Південній Месопотамії розвиваються ремесла: будівельна справа, теслярство, ткацтво, пивоваріння, виробництво парфумів. Перший на планеті гончарний круг виготовлено в Месопотамії в першій половині V тис. до н.е. Тут вперше виробляли глиняну цеглу, яка стала основною серед будівельних матеріалів. Шумеро-аккадське суспільство знало рабство, щоправда в патріархальній формі. Крім полонених, були вже боргова кабала, самопродаж і продаж членів родини, спадкове рабство, обернення в рабство за вироком суду. Раби були приватні й державні, їх використовували на іригаційних роботах, у ремеслах, які в Месопотамії вважалися ганебним заняттям. Проте раб сприймався не як знаряддя праці, а як член общини, ціна за нього коливалася від 14 – до 20 шекелів срібла (шекель – 8 г).
У ІІІ тис. до н.е. міста виникають шляхом синойкізму – злиття кількох сільських общин. Саме тут і виникає перша державність. В кінці ІІІ тисячоліття до н.е. в Месопотамії утворилася могутнє централізоване Вавилонське царство, яке досягло найвищого розквіту за царя Хаммурапі (1792-1750 рр. до н.е.).
Вавилон був примітивною рабовласницькою державою давньосхідного типу. Населення жило осіло. Розвивалися ремесла, кам’яні знаряддя поступово змінювалися на мідні та бронзові. Провідною галуззю народного господарства було землеробство, засноване на штучному зрошуванні. Техніка землеробства у Вавилоні була примітивною, проте іригаційна система – досконалою. Належала ця система державі, найважливішими функціями якої було утримання та ремонт мережі, спорудження нових каналів та інших будівель. Земля належала цареві, тобто державі. Значна частина земель перебувала у користуванні сільських громад та очолювалася вільними селянами. З часом землі громад стали передаватися царем вельможам, чиновникам та військовоначальникам, виникало приватне землеволодіння. В результаті загарбницьких воєн землі приєднувалися до царської власності.
Загалом у Вавилоні співіснували різні форми власності: державна, общинна і приватна.
Орендні відносини регулювалися законом. Селяни орендували землю за платню у вигляді частки врожаю (1/3 зернових культур і 2/3 садових). Поле дозволялося орендувати строком на 1-2 роки, цілину – на 3, садок – на 5 років. Основною виробничою одиницею вавилонського суспільства була патріархальна сім’я, де влада батька над дружинами і дітьми була необмеженою, навіть право на продаж.
У вавилонському суспільстві було створено складну соціальну структуру. Численні збірники законів охороняли недоторканість всіх видів земельної власності. Вавилонське суспільство було різностановим.
Значного розвитку у Вавилоні досягла торгівля. У кодексі законів царя Хаммурапі предметами торгівлі названі хліб, вовна, олії, фініки, раби, металеві вироби і тканини. Велику зовнішню(оптову) торгівлю вели багаті купці (тамкари), проте вона була переважно монополією держави. Держава також контролювала ринкові ціни. Загалом господарство Вавилону було глибоко натуральним. Торговим еквівалентом було срібло, проте велику роль у торгових операціях відігравали зерно, олія, фініки, вовна, які обмінювалися на залізну руду, рабів. В умовах нерозвиненого грошового обігу дрібні господарства дуже залежали від кредиту. Це зумовило інтенсивний розвиток лихварства. Кредиторами здебільшого були храми або приватні особи. Позика надавалася під заставу майна, майбутнього врожаю. Його основа – дрібні, замкнуті сільські громади, які вели примітивне натуральне господарство.
У північних гористих місцевостях Месопотамії державність сформувалася на тисячоліття пізніше, ніж у Вавилоні.. Населення Ассирії також займалося іригаційним землеробством, більшого розвитку набуло садівництво та виноградарство, тваринництво. Скотарство забезпечувало сировиною виробництво шкіри, яку широко використовували в побуті, у військовому оснащенні і як матеріал для письма..
Ассирія була багата на ремесла: виробництво зброї, військового спорядження, металургія, будівництво.
У ХХ – ХVІІІ ст. до н.е. в Малій Азії було засноване найдавніше міжнародне торгове об’єднання Каніш (посередницька торгівля, лихварство). Розвиток торгівлі потребував надійних шляхів, тому саме тут вперше в світі проклали дороги, вимощені камінням і цеглою, місцями залиті навіть асфальтом. Через канали й річки будували дерев’яні й кам’яні мости.
Ассирія славилася й ювелірним виробництвом зі своїми технологіями, секрет яких було втрачено й знову відкрито у 1933 р.
Нововавилонське царство утворилося у VІІ – VІ ст. до н.е. з розпадом Ассирійської імперії. Вавилоняни збудували складну гідротехнічну споруду, яка забезпечувала цілодобовий полив землі, це дало можливість перейти на двопільну і трипільну системи рільництва. Здобутки в ремеслах: виготовлення кольорових облицювальних кахлів, добротного текстилю. У ІІ тис. До н.е. виникають перші банки. Банки надавали позику під 20-30% річних.
Успіхи у будівництві: храмові башти(найбільша на честь бога Мардука була висотою 60 м, складалася з 8 ярусів, вершин була оздоблена золотом); стіни адміністративних і житлових будинків прикрашалися мозаїкою; водогони й каналізація, шляхове будівництво.
У Месопотамії у 2000 р. до н.е. винайшли миючий та дезінфікуючий засіб – мило, яке варили з рослинної олії й лугу. Вавилонські хірурги з успіхом лікували хвороби очей та інших органів. Звідси походить емблема медицини: символ бога медицини і заступника лікарів Ніказу – змія, що обвиває жезл.
Було створено єдину систему мір і ваги, окремими елементами якої народи Стародавнього Сходу й європейці користувалися до ХVІІ ст. мірою довжини були палець, долоня, лікоть.
Я Українець!
Не в документі, а тілом і душею!
Україна без Українців - не можлива!
Звільни себе - відкрий серце Україні!
Ми Українці!
Були. Є. І будемо!
|
| |
| |
